Іван Вакарчук

Рішенням Вченої ради ІФКС НАН України від 16 травня 2011 р. звання Doctor honoris causa присвоєно Іванові Вакарчуку (Львівський національний університет імені Івана Франка) за розробку мікроскопічної теорії бозе-рідини, статистичної теорії невпорядкованих систем, розвиток математичних методів теоретичної фізики, теорії зоряних спектрів і фундаментальних проблем квантової інформатики, а також за діяльність з організації вищої школи у Львові та в Україні і внесок у становлення Інституту фізики конденсованих систем НАН України.

І.О.Вакарчук народився 6 березня 1947 року в с. Старі Братушани Єдинецького району (зараз – Молдова). Після закінчення фізичного факультету ЛДУ ім. І.Я. Франка він навчається в аспірантурі (1970-1973) у відділі СТеКС ІТФ АН УРСР та під керівництвом І.Р.Юхновського захищає у лютому 1974 р. кандидатську дисертацію. Згодом, після захисту у 1980 році дисертації «Мікроскопічна теорія бозе-рідини», Іван Олександрович стає одним із наймолодших докторів наук в Україні та в колишньому СРСР. Тоді ж він очолює у новоствореному Львівському відділенні “Статистична фізика” ІТФ АН УРСР відділ квантової статистики і стає заступником керівника цього відділення (згодом, у 1990 році на основі відділення створено Інститут фізики конденсованих систем НАН України). Від 1984 р. проф. І.О.Вакарчук – завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського державного університету, а протягом 1990-2007 рр. і з 2010 р. дотепер – ректор Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2007-2010 рр. І.О.Вакарчук працював міністром освіти і науки України.

На фоні традиційної у сучасній науці вузької спеціалізації професора І.О.Вакарчука вирізняє різноманіття наукових зацікавлень. Їх діапазон надзвичайно широкий. Це – фізика квантових рідин, теорія фазових переходів і критичних явищ, фізика невпорядкованих систем, математичні методи теоретичної фізики, фундаментальні проблеми квантової механіки та квантової інформатики, геофізика, загальна теорія відносності та космологія, теорія зоряних спектрів, філософія науки. У кожній із цих ділянок він запропонував нові оригінальні підходи. Широта наукових інтересів дозволяє проф. Вакарчуку застосовувати методи, створені ним для дослідження одних систем і явищ, до інших, і таке застосування для багатьох задач виявляється надзвичайно ефективним. Його наукові дослідження вирізняє підхід “із перших принципів”, що полягає у формулюванні проблеми на основі фундаментальних рівнянь із наступним доведенням результатів теорії до числа.

Проф. І.О.Вакарчук – автор понад 300 наукових публікацій, серед них – підручники: «Лекції з загальної теорії відносності» (1990), «Квантова механіка» (1998, перевидання з доп. 2004, 2007), «Вступ до проблеми багатьох тіл» (1999), «Теорія зоряних спектрів» (2003). У 2000 р. за підручник «Квантова механіка» він удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки, а у 2004 р. за серію робіт «Спектральні дослідження зірок і комет» та підручник «Теорія зоряних спектрів» стає лауреатом премії НАН України ім. М.П.Барабашова у галузі астрофізики. Він – засновник і головний редактор журналу «Світ фізики» та Журналу фізичних досліджень. Завдяки своїй науковій, педагогічній, організаційній та громадській діяльності професор Вакарчук – людина знана не лише в науковому світі. Він – лауреат численних відзнак та володар багатьох почесних звань. У 2007 р. Іван Олександрович Вакарчук удостоєний звання Герой України (2007).